Для того, щоб розпочати роботу з лабораторним модулем програми, необхідно спочатку налаштувати всі важливі складові даного функціоналу. Для цього потрібно перейти в пункт меню "Лабораторія" - "Налаштування". Якщо у Вас немає цього пункту меню, необхідно для Вашої групи ролей надати певні доступи: пункт меню "Налаштування" - "Групи ролей" - вибрати потрібну групу доступів - сторінка "Лабораторія" - зазначаємо прапорцем необхідні пункти (приклад нижче).



    Потрапивши на сторінку Налаштування лабораторії побачимо декілька сторінок. Для початку переходимо на сторінку "Класи аналізів" та  через кнопку "+" додаємо новий клас, вводимо назву та натискаємо на кнопку "Зберегти".


    Далі переходимо на сторінку "Групи" через кнопку "+" додаємо нову групу, вводимо назву. Якщо потрібно показувати групу при друкові бланку результатів аналізу зазначаємо прапорцем у стовці "Показати при друку" та натискаємо на кнопку "Зберегти".


   Потім переходимо на сторінку "Виміри" через кнопку "+" додаємо нові виміри, вводимо одиниці вимірювання. Якщо потрібно вказуємо "Системну назву" - використовується для інтеграції з аналізаторами - та натискаємо на кнопку "Зберегти".


    Ще одним кроком буде додавання списку аналізаторів (за наявності). Для цього переходимо на вкладку "Аналізатори" та через кнопку "+" додаємо новий аналізатор, вводимо назву і якщо потрібно вводимо системну назву - використовується для інтеграції з аналізаторами та натискаємо на кнопку "Зберегти".

    Тепер безпосередньо можемо приступити до створення компонентів аналізів. Для цього перейдіть у вкладку "Компоненти аналізів".


    І етап. Через кнопку "+" додайте новий компонент. У даній вкладці таблиця складається із наступних стовпців:

  • Назва - назва компоненту;
  • Коротка назва - назва, яка використовується для інтеграції з лабораторним обладнанням;
  • Псевдонім - використовується в формулах при створенні норм компонентів (допустимі для вводу лише латинські літери без пробілів);
  • Унікальне ім'я - поле, яке використовується для інтеграції з аналізатором;
  • Додаткова інформація - примітка;
  • Клас аналізу - оберіть клас із попередньо створених;
  • Група - оберіть групу із попередньо створених;
  • Аналізатор - оберіть аналізатор із попередньо створених; 
  • Тип результату - з випадаючого списку обираємо потрібний варіант для компоненту (якщо компонент задіяний у формулі, рекомендуємо використовувати "Текст"); Тип результату може бути наступний:
    • Текст - можливість введення результату лише в текстовому форматі;
    • Число - можливість введення результату лише в числовому форматі;
    • Так/Ні - можливість введення результату лише "так" або "ні";
    • Список - можливість вибору результату із списку значень (при створенні норм компонентів з'явиться додаткова вкладка "Список значень" в якій за допомогою кнопки "+" додайте значення.
  • Не друкувати патологію* - якщо результати аналізу будуть виходити за межі норми, то для даного компоненту це налаштування заборонить виводити на друк ці дані (при друку результату аналізу не буде виводитись інформація про те, що результат є патологією);
  • Не друкувати - цей прапорець забороняє виводити на друк даний компонент.


    ІІ етап. Для того, щоб внести норми компонентів розгорніть потрібний компонент, натиснувши на стрілочку біля назви ">" та через кнопку "+" додайте норми компоненту. Заповніть всі необхідні поля і збережіть за допомогою кнопки "Зберегти". Ви можете створити окремо для кожної статі свою норму для кожного діапазону вікових груп (вік вводите тільки діапазоном). Якщо ж норма залежить тільки від віку і однакова для обох статей, виберіть пункт Універсальний. У формі лаборанта, і як наслідок - в картці пацієнта автоматично відображатиметься норма в залежності від віку та статі пацієнта.

    

    Ви можете скористатись кількома варіантами роботи з нормами:


1 варіант. Стовпець "Норма" (старий варіант роботи). Робота цього поля має спрощену логіку та може не підтримувати деякі вирази. Нижче описані правила введення норми.

  • Якщо норма являє собою текст, наприклад "не виявлено", вводите лише цей текст, без цифр, зайвих пробілів і інших знаків. При заповненні результатів аналізу вводите текст точно так, як в нормі. У нашому прикладі нормою буде вважатися тільки варіант "не виявлено", будь-яке відхилення буде вважатися патологією - "виявлено", "Не виявлено" і т.д.
  • Якщо норма являє собою порівняння з числом, то введіть знак порівняння ("<", ">" або "=") і далі без пробілу число, з яким порівняти. Дробові числа введіть через крапку (50.5). Наприклад, <25. Тоді результат аналізу буде порівнюватися з числом 25, і якщо результат буде менше 25, він буде входити в норму. У цьому прикладі, якщо результат буде дорівнювати 25 або буде більше 25, він буде вважатися патологією. Якщо нормою є одне число, вводите його зі знаком "=".
  • Якщо норма - інтервал чисел, вводите перше (менше) число, далі дефіс і друге (більше) число без пробілів. В цьому випадку, результат також можна вводити інтервалом чисел. Приклад норми: "0-3". Приклад результату: "3" або "1-2". В обох випадках результат входить в норму.


2 варіант. Стовпці "Норма автовалідації" та "Референсна норма". Робота цих полів підтримує більш складні вирази та дозволяє полегшити роботу лаборантів за рахунок автоматичного виставлення "Готовності" і "Підпису" результатів аналізів.

  • Референсні норми визначають, чи потрапив результат у норму, і показують патологію/без патології в таблиці форми лаборанта (підсвічується червоним) та позначку на друкові.
  • Норми автовалідації можуть бути ширші або такі ж як референсні. Якщо результат з аналізатора попадає в ці норми, результат підтверджується (ставиться статус "Готово" та "Підписано") автоматично.
  • Якщо аналіз має кілька компонентів, у кожному з них повинна бути заповнена Норма автовалідації. Якщо компонент не потрібно перевіряти, то в стовпчику норма автовалідації вкажіть просто "True".

    Нижче вказуємо приклади виразів, по яких можна визначати норми


Примітка: Якщо вписуємо текст в норму, то він має бути введений весь маленькими літерами. Наприклад, x == "не виявлено".


     Приклад налаштування "Норми автовалідації" та "Референсної норми":



    У вкладці "Аналізи" відображається перелік аналізів, до яких додано даний компонент. Інструкцію по додаванню компонентів аналізів до послуг із типом "Аналіз" можна знайти за посиланням.


    Ще одна вкладка "Контейнери", на цій сторінці є можливість створити перелік пробірок (або інших контейнерів), які використовуються при заборі аналізів. Для цього переходимо на цю вкладку та через кнопку "+" додаємо новий контейнер та заповнюємо всі обов'язкові поля:

  • Назва - назва пробірки, зрозуміла для Вас (може бути наприклад: Контейнер 1, Пробірка 1, Фіолетова пробірка і т.д.) (обов'язкове поле);
  • Коротка назва - сюди зазвичай вносимо цифрове позначення (може також бути буквене), з даних цифр чи літер буде починатись номер штрих-коду для цієї пробірки на друк (обов'язкове поле лише якщо будете працювати з аналізаторами та друкувати штрих-коди);
  • Опис - додаткова інформація до контейнера, довільний текст, може також виводитись на друк штрих-коду (не обов'язкове поле);
  • Температурні обмеження - в даному полі можна зазначити при якій температурі потрібно зберігати зібрані зразки матеріалів, ця інформація може також виводитись на друк штрих-коду (не обов'язкове поле);
  • Ємність -  вказується значення для контейнеру, а саме скільки матеріалу забору вміститься у контейнер. Це необхідно для правильного визначення к-ості контейнерів та друку штрих-кодів (обов'язкове поле);

Примітка: У контейнера є своя ємність (тобто у це поле Ви може вписати, наприклад, число 3 - це може бути уявно 3 аналізи, або 30 це може бути умовно 30 мл), далі відповідно від цієї цифри відштовхуємось у налаштуваннях аналізів, тобто грубо кажучи можемо мати 3 аналізи у яких буде задіяний цей контейнер і для них у полі ємність вже прописуємо відповідно:перший аналіз ємність - 1 (або 10 мл), другий аналіз - 1 (або 5мл), 3 аналіз 1 (або 15 мл) і т.д.

  • Розмір штрих коду - з випадаючого списку обираєте розмір штрих-коду (розмір етикетки, наклейки) є різні варіанти (зазвичай стандартний розмір 40х25 мм) (обов'язкове поле лише якщо будете працювати з аналізаторами та друкувати штрих-коди);
  • Тип - обираємо тип штрихкодового позначення, яким можна закодувати великі латинські літери, цифри та деякі спеціальні символи. Це може бути значення за замовчуванням, barcode 39, barcode 128 або barcode 128 40х20.

    Примітка: Дане поле з оновленням програми друку штрих-кодів є тепер важливим для налаштування друку на різних принтерах. Наприклад, якщо у Вас буде зазначено певний тип для контейнера, то програма відносно цього налаштування, буде намагатися відправити на друк штрих-код на потрібний принтер. Тобто можна буде маленькі штрих-коди друкувати тільки на одному спеціальному принтері, більші штрих-коди - відповідно друкувати тільки на іншому принтері.

    Це налаштування (типу контейнеру) вирішує проблему підключення 2-х і більше пристроїв на одному комп'ютері. Достатньо зазначити налаштування лише для контейнерів, яких менше внесено у програмі, наприклад, для контейнера "Еппендорф" вказати значення за замовчуванням "Barcode 128 24x14", для решти залишити "Значення за замовчуванням" (тоді програма буде дивитись на налаштування друку самого принтера у програмі "Medakadem Barcode printer") і при цьому коли буде натиснення кнопки друку штрих-коду він відправиться на правильний пристрій (принтер).


    Barcode 39 - застосовується для більш "застарілішої" техніки друку шрих-кодів і може закодувати відповідо 39 символів.

    Barcode 128 - застосовується для сучасної техніки друку штрих-кодів і може закодувати відповідо 128 символів. 

    Зазвичай використовуть для друку штрих-кодів розмір наклейки 40х25 мм. Для такого розміру наклейки при співідношенні масштабу 1:1, barcode 39 - може вміщати до 9 символів на наклейці такого розміру, а barcode 128 - до 17 символів.

  • Тип контейнеру - з випадаючого списку обираємо тип контейнеру. Дані типи контейнерів можна додати на наступній (сусідній) вкладці "Типи контейнерів" (розглянемо детальніше далі). Ця інформація може також виводитись на друк штрих-коду (не обов'язкове поле);
  • Може змішуватись - дане налаштування дозволяє (в залежності від ємності) друкувати на аналізи однакові штрих-коди. Якщо цього налаштування не буде, то в такому випадку на кожен аналіз буде окремий штрих-код;
  • Дозволити ручне введення - якщо поставити даний прапорець на конкретний контейнер - це дозволить реєстратору (медсестрі і т.д.) змінювати вручну нумерацію штрих-кода, тобто наприклад для контейнера була нумерація "0311" і генерувалось далі автоматично у порядку зростання, а дане налаштування дозволить змінити існуючий штрих-код для контейнера та внести вручну штрих-код "0322";
  • Матеріали забору - з випадаючого списку прапорцем позначаємо, які саме можуть бути матеріали забору для даного контейнера. Такі матеріали забору можна створити на наступній (сусідній) вкладці "Матеріали забору" (розглянемо детальніше далі). Ця інформація може також виводитись на друк штрих-коду (не обов'язкове поле).


Примітка: потрібний контейнер потім можна вибрати для конкретного аналізу.


    Наступна вкладка "Типи контейнерів". На цій сторінці можна створити свій перелік типів контейнерів, які потім можна зазначити для контейнера.

  • Назва - прописуємо назву типу контейнера, довільний текст (обов'язкове поле);
  • Коротка назва - прописуємо скорочену назву типу контейнера, довільний текст. Саме ця назва може виводитись на друк штрих-коду (обов'язкове поле);
  • Опис - додаткова інформація, довільний текст (не обов'язкове поле).


    Остання вкладка "Матеріали забору" . На цій сторінці можна створити перелік матеріалів забору, які потім можна обирати в налаштуваннях послуг, а також зазначити для контейнера.

  • Матеріали забору - назва матеріалу, довільний текст;
  • Коротка назва - прописуємо скорочену назву матеріалу забору, довільний текст. Саме ця назва може виводитись на друк штрих-коду;
  • Біоматеріал - з випадаючого списку обираємо потрібне значення. Даний список є статичним (доданий з боку програми; довідника для заповнення немає). Примітка: дане поле було додано для деяких аналізаторів (для інтеграції з ними), воно є необов'язковим його можна уникати.


Примітка: потрібний матеріал забору потім можна вибрати для конкретного аналізу. Також якщо у Вас може бути декілька матеріалів забору для аналізу - можна на вкладці "Матеріали забору" (у налаштуваннях послуги) вибрати через кнопку "+" декілька значень. Потім при оформленні замовлення реєстратор зможе вибрати зі списку саме той матеріал, який брався у пацієнта для цього аналізу.

    Матеріал може використовуватись і для позначення локалізації забору. Наприклад, аналіз "Посів грудного молока" – може виконуватися з двох різних матеріалів: грудне молоко (ліва молочна залоза) або грудне молоко (права молочна залоза).


Формули в нормах компонентів


     Формули використовуються у випадку, якщо результат компоненту розраховується на основі результату іншого компоненту (або декількох компонентів). Додання формули до норми компоненту здійснюється через кнопку "Редактор формули" в стовпці із назвою "Формула".

    

    У вікні "Редактор формули" потрібно внести дані для розрахунку. Підтримка може допомгти у створенні формул. До прикладу, на рисунку зображена формула, у якій результат компоненту із псевдонімом "KET" при отриманні певного результату з аналізатора буде замінювати на значення, вказане в лапках, наприклад, при результаті "1+" буде автоматично присвоюватись значення позитивно (+). Після внесення формули необхідно натиснути на кнопку "Зберегти".


    Ще один приклад, на рисунку зображена формула, у якій результат компоненту із псевдонімом ASTL ділиться на результат компоненту із псевдонімом ALTL. Результат даного значення заокруглюється до двох символів після коми.


    Більш детальну інформацію стосовно методів, які можуть використовуватись при створенні формули можна знайти перейшовши по посиланню, яке розміщене в правій частині вікна "Редактора формул" - "Базові методи math" (формули створюються за допомогою мови програмування Python).


    Ще декілька прикладів формул: